заволікати — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
заволікатися — а/юся, а/єшся, недок., заволокти/ся і рідко заволікти/ся, очу/ся, оче/шся; мин. ч. заволо/кся і заволі/кся, ла/ся, ло/ся; док. 1) перев. 3 ос. Закриватися, затягуватися, оповиватися чим небудь (хмарами, димом, туманом і т. ін.). || Покриватися,… … Український тлумачний словник
заволікання — я, с. Дія за знач. заволікати … Український тлумачний словник
заволікти — див. заволікати … Український тлумачний словник
оповивати — I = оповити 1) (про дим, туман, хмари, пил тощо поширюючись, укривати зусібіч), о(б)гортати, о(б)горнути, обволікати, обволокти, заволікати, заволокти, затягати, затягувати, затягти, затягнути, облягати, облягти, повивати, повити, обвивати,… … Словник синонімів української мови
заволокти — див. заволікати … Український тлумачний словник
застилати — а/ю, а/єш і застеля/ти, я/ю, я/єш і рідко засте/лювати, юю, юєш, недок., засла/ти, стелю/, сте/лиш і застели/ти, стелю/, сте/лиш, док., перех. 1) чим. Розгортаючи що небудь, покривати якусь поверхню. || Покривати собою яку небудь поверхню. ||… … Український тлумачний словник
затуманювати — юю, юєш, недок., затума/нити, а/ню, а/ниш, док., перех. 1) тільки 3 ос. Огортати, оповивати, затягувати що небудь туманом, димом, імлою і т. ін., роблячи нечітко, невиразно видним. || безос. || Заволікати сльозами (очі). 2) перен. Робити що… … Український тлумачний словник
затягати — I а/ю, а/єш і рідше затя/гувати, ую, уєш, недок., затягти/ і затягну/ти, тягну/, тя/гнеш; мин. ч. затя/г, ла/, ло/ і затягну/в, ну/ла, ну/ло; док., перех. 1) Тягнучи, посуваючи кого , що небудь, поміщати кудись. 2) також без додатка. Вбирати,… … Український тлумачний словник
обступати — а/ю, а/єш, недок., обступи/ти, ступлю/, сту/пиш; мн. обсту/плять; док., перех. 1) Ставати довкола кого , чого небудь. || рідко. Те саме, що оточувати. 2) перен. Охоплювати з усіх боків (про дерева, гори, будівлі і т. ін.). 3) перен. Оповивати,… … Український тлумачний словник